Основні компоненти здорового способу життя

  Здоровий спосіб життя складається з таких компонентів.

1.         Праця (навчання).

2.         Побутові умови.

3.         Активний відпочинок.

4.         Раціональне харчування.

5.         Загартування сонцем, повітрям і водою.

6.         Оптимальна рухова активність.

7.         Медична активність.

8.         Відмова від шкідливих звичок.

 Праця (навчання). Правильний розвиток та вдосконалення лю-дини неможливий без трудової (навчальної) діяльності. Праця створи-ла людину і сприяє розвитку її фізичних та моральних сил. Однак сприятливо на людину та її здоров'я впливає лише вільна, правильно організована, з точки зору гігієни, праця. Останнє визначає відповід-ність процесів праці фізичним можливостям людини, чіткий ритм праці (навчання), регламентування залежно від виду та умов праці (навчання) відпочинку і занять виробничою гімнастикою, викорис-тання обідньої перерви не тільки для прийому їжі, але і для активного відпочинку на свіжому повітрі. He відповідають вимогам здорового способу життя (ЗСЖ) „перекури" замість виробничої гімнастики, вживання їжі поспіхом, особливо на робочому місці у непровітрюва-ному приміщенні.

 Велике значення як для здоров'я, так і для високої працездатності відіграють взаємовідносини між членами колективу. Дратівливість, нев-доволеність, викликані сварками, хвилювання через дрібниці, образа людської гідності негативно впливає на здоров'я, знижує ефективність праці (навчання) і сприяє виникненню нервово-психічних розладів.

Побутові умови. Здоров'я людей в певній мірі залежить від по-бутових умов. Квартира низької комфортності, скупченість у квартирі, кімнатах гуртожитку та інші незадовільні умови побуту не тільки не відповідають уявленню про ЗСЖ, але й можуть бути причинами вини-кнення ряду захворювань, зокрема, туберкульозу, рахіту, венеричних захворювань тощо, конфліктів та нервово-психічних розладів.

 Активний відпочинок. Правильно організований відпочинок -необхідна умова ЗСЖ і важливий засіб зміцнення здоров'я.
Кожній людині потрібен щоденний, щотижневий і щорічний відпочинок. Ви-бір форм та місця відпочинку, спосіб використання вільного часу за-лежить від віку, стану здоров'я, особистих уподобань та можливостей людини. Краще за все відпочивати в умовах, відмінних від звичних. Структура відпочинку повинна відповідати важкості праці (навчання) та віку людини. Для робітників, чия праця відноситься до категорії важкої, більш підходить пасивний відпочинок. Представникам розу-мової (в тому числі і студентам) чи легкої фізичної праці, особливо пов'язаної з нервовим напруженням, потрібен активний відпочинок.

 Важлива форма відпочинку - сон. Його тривалість не можна скорочувати, тому що систематичне недосипання призводить до роз-ладу нервової системи і може сприяти виникненню різних захворю-вань. Також небажано і порушення ритму сну протягом доби. Відпо-чинку сприяє оптимістичний настрій, радісне сприйняття життя, на-сичені враження від спілкування з природою та новими людьми.

 Раціональне харчування. Для підтримання нормальної житгє-діяльності та збереження життя на високому рівні кожна людина по-винна отримувати не тільки необхідну кількість різних харчових ре-човин, але і раціональне харчування.

 Термін „раціональне харчування" найчастіше використовують для позначення харчування здорових людей. У визначенні значення харчування для збереження і зміцнення здоров'я, попередження пе-редчасного зношення організму і хвороб неможливо обійти питання: що ж становить фізіологічну основу здоров'я?

 Ґрунтуючись на наукових спостереженнях, вчені відзначили, що стан здоров'я (його порушення, розвиток хвороб тощо) - результат взаємодії організму з навколишнім середовищем шляхом споживання з нього харчових речовин.

 Виділяють чотири основних види харчування: звичайне, опти-мальне (ідеальне), надмірне і недостатнє.

 Звичайний вид харчування спостерігається у більшості людей, що харчуються звичайною повноцінною їжею. Здоров'я цих людей характеризується відсутністю структурних порушень і функціональ-них розладів, а їх адаптаційні можливості цілком достатні для присто-сування до звичайних умов існування.

 Оптимальний вид харчування. Люди, які використовують цей вид харчування досить рідко зустрічаються. Цей вид харчування фор-мується в осіб із сприятливою спадковістю, і які дотримуються правил ЗСЖ, під впливом адекватного і збалансованого харчування.

 Головною ознакою надмірного виду харчування є надмірна ма-са тіла. При I ступені надмірної маси (10-20 %) люди залишаються до-сить здоровими, у них зберігається та ж працездатність, однак втома на-стає швидше, ніж звичайно. У людей II ступеня перевищення маси тіла (30^-9 %) під час фізичних навантажень з'являються тимчасові, скоро-минучі порушення функцій серцево-судинної системи та органів дихан-ня. Цей стан розцінюється як проміжний між здоров'ям та хворобою.

 Недостатній вид харчування навпаки характеризується дефі-цитом маси тіла. Причинами його формування можуть бути: недоста-тнє споживання їжі або харчових речовин, порушення умов харчуван-ня, обумовленими наслідками хірургічних втручань на шлунково-кишковому тракті, наявністю цукрового діабету I типу, онкологічних, інфекційних та інших захворювань.

 Загартування.

 Це не тільки обов'язковий компонент ЗСЖ, але й один із ефективних засобів профілактики захворювань, особливо за-студних. Правильно проведене загартування нормалізує діяльність се-рцево судинної та нервової систем. Загартування - важливий шлях боротьби з метеолабільністю, тобто підвищеною чутливістю людей до погодно-кліматичних змін. „Сильний, але незагартований, подібний до фортеці з товстими і високими мурами, до якої забули приладнати ворота", - говорить народна мудрість.

 Оптимальна рухова активність. Це обов'язкова умова ЗСЖ. Рух - не тільки суть життя, але і здоров'я. Ще Гіппократ справедливо стверджував: „Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні обов'яз-ково увійти у повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працез-датність, здоров'я, повноцінне радісне життя".

 Рухова активність сприяє покращенню кровообігу, стимулює роботу внутрішніх органів, покращує процеси обміну речовин та ро-зумову діяльність.

 Можна виділити ряд загальних положень, на яких, як правило, будують конкретні методичні рекомендації.

1.         Рухова тижнева активність студентів повинна бути не менше 10-12 год (табл. 1.1.).

2.         Профілактику гіпокінезії та гіподинамії слід проводити впро-довж усього життя, розпочинаючи з раннього віку, коли закладається фундамент здоров'я і формуються розумові навички. Тому особливо важливе значення має фізичний розвиток дітей і підлітків.

3.         Основним принципом підвищення рухової активності повин-на бути поступовість у збільшенні фізичного навантаження. Постійно отримувати консультацію лікаря і фахівців щодо характеру і обсягу рухових режимів.

4.         Заняття фізичними вправами бажано проводити під музичний супровід і поєднувати із загартовуючими процедурами.